Книга Жака-Іва Кусто «Світ мовчання» – його найзнаменитіша робота, в якій було науково-популярно викладено унікальні результати трирічного вивчення підводного світу. За мотивами книги в 1956 році вийшов документальний фільм, що здобув ряд престижних міжнародних кінонагород.

Жак-Ів Кусто

Жак-Ів Кусто (1910–1997) — легендарний французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер та винахідник. 

Ключові досягнення:

  • Винахід акваланга: У 1943 році спільно з Емілем Ганьяном створив перший безпечний апарат для дихання під водою.
  • Популяризація океанографії: Його документальні фільми та серіал «Підводна одіссея команди Кусто» відкрили підводний світ для мільйонів глядачів.
  • Корабель «Каліпсо»: Переобладнав колишній мінний тральщик у плавучу наукову лабораторію для своїх експедицій.
  • Підводні технології: Розробив «пірнаюче блюдце» (невеликий підводний човен) та брав участь у створенні перших підводних будинків (проєкт «Преконтинент»). 

Кусто також був активним захисником довкілля, заснувавши «Товариство Кусто» для збереження морських екосистем. 

Кусто народився в 1910 році у французькому містечку Сент-Андре-де-Кубзак. Після закінчення морського училища в Бресті він служив на флоті на Середземному морі і саме в цей період почав свої підводні дослідження і фотографування морського світу. На той час єдиним способом занурення у воду на довгий період було використання спеціального шлангу, через який ниряльнику з поверхні подавалось повітря. У 1943 році Кусто при допомозі інженера Еміля Гагнана розробив і виготовив першу автономну систему дихання під водою, названу ним «акваланг». Згодом він сконструював фотокамеру для проведення підводних зйомок і у вільний від служби час займався зануренням на недоступні до того часу глибини для вивчення морської фауни та флори і решток затонулих кораблів.

У 1948 році Кусто опублікував свою першу книгу «18 метрів під водою», і під її враженням в 1950 році англійський меценат лорд Гіннесс придбав для Кусто старий британський тралер, котрий він переобладнав у океанографічне судно, назване «Каліпсо». Свої нові морські спостереження і враження Кусто опублікував у книзі «Світ мовчання», написаній разом з Фредеріком Дюма. Книга вийшла друком 3 лютого 1953 року і зразу стала настільки популярною, що Кусто з режисером Луї Малле вирішили її екранізувати. Робота над фільмом тривала три роки, і в 1956 році відбулась її світова прем’єра. Кіноверсія «Світу мовчання», в якій розповідалось про невідоме досі підводне життя тропічних риб, китів та інших морських істот, виграла «Оскар» в категорії «Кращий документальний фільм» і Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі.

Після такого грандіозного успіху Кусто звільнився з флоту і повністю присвятив себе океанографії. Він запросив на борт «Каліпсо» геологів, археологів, зоологів та інших спеціалістів і разом з ними здійснив численні підводні екскурсії у водах морів практично по всьому світу. Свої враження він виклав у книгах «Живе море» (1963), «Три пригоди: Галапагоси, Тітікака і Голубі діри» (1973) і «Жак Кусто: світ без сонця» (1985), зняв декілька документальних і науково-популярних фільмів, що стали класикою жанру. Спостерігаючи шкідливий вплив діяльності людини на морську екосистему, Кусто багато років брав активну участь в акціях і рухах за збереження оточуючої природи. Помер Жак-Ів Кусто в 1997 році.