Сизоненко Олександр Олександрович (20.09.2923 – 13.09.2013) народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівка нині Баштанського району Миколаївської області в селянській родині.

У 1941 р. закінчив школу. Учасник німецько-радянської війни. Був тяжко поранений під час штурму Берліна. Нагороджений бойовими орденами та медалями.

Після війни працював робітником на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві, у відділі пропаганди й агітації обкому партії, в редакції «Блокнота агітатора». Повоєнний трудовий шлях Олександра Сизоненка співпав із першими успіхами на літературній ниві. З 1949 року його оповідання друкують газети «Бугская заря», «Південна правда», журнали «Вітчизна», «Огонек» та інші періодичні видання. Перші повісті та збірки оповідань молодого письменника «Рідні вогні», «Жду тебе на островах», «У батьківському краї», «Море замерзає біля берегів» були схвально зустрінуті читачами в 50-х роках минулого століття. 1952 року молодого письменника приймають у члени Спілки письменників. Без відриву від виробництва здобув вищу освіту, закінчивши в 1955 році літературний факультет Миколаївського педагогічного інституту. Друкуватися почав з 1949 року – журнал «Вітчизна» надрукував оповідання «Весна», а в 1951 році вийшла перша збірка оповідань «Рідні вогні».

Багаторічна робота на Чорноморському суднобудівному заводі збагатила письменника великим життєвим досвідом. Зокрема, це допомогло Олександру Олександровичу створити багатоплановий роман «Корабели», героями якого стали творці морських лайнерів. У 1960 році твір приніс автору громадсько-літературне визнання.

1962 року переїхав до Києва. У цей час О. О. Сизоненко починає працювати на Київській кіностудії імені О. П. Довженка. Він став автором сценаріїв фільмів «Білі хмари», «Кайдашева сім’я», редактором фільмів «Тіні забутих предків», «Новели Красного Дону», «Загибель ескадри», «Та, що входить у море», «Криниця для спраглих» та ін.

Краще за будь-кого про автора розказують його твори. Тим більше, що скупий на похвалу талановитий український літератор Павло Загребельний 20 вересня 1973 року, коли О. Сизоненку виповнилося 50 років, по українському радіо заявив: «Проза Сизоненка має особливу тональність, Сизоненко не любить багато вигадувати, любить писати з натури. Усі його герої – це майже не вигадані люди. Залюбленість у рідні місця, рідних людей створює особливий стиль, сповідницький характер його розповідей. Сизоненко стоїть на шляху до великого таємничого процесу, коли художній твір зливається з дійсністю». Сторінки більш як 40 книжок свідчать про справедливість цих слів. У них і мелодії степового безмежжя рідної Новоалександрівки, і героїзм фронтовиків, і самовіддана праця корабелів – чорноморців – не випадкові сюжети, а епізоди з життя письменника О. Сизоненка.

За епічну трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета» О. Сизоненко у 1984 року був удостоєний Державної премії Української РСР ім. Т. Шевченка. За цикл новел «А земля перебува вовіки…» став лауреатом ім. Ю.І. Яновського. Член Національної Спілки письменників України (1952).

На перетині 80–90-х років письменник створює гостроконфліктний роман «Далекий Бейкуш», в основу якого лягла реальна історія про боротьбу прогресивної громадськості проти спроб прокласти канал Дніпро – Дунай.

Також Олександр Сизоненко добре знаний у літературному та культурно-мистецькому світі як автор досліджень творчих портретів національних геніїв (Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Лесі Українки) та побратимів по письменницькій долі (Максима Рильського, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Андрія Малишка, Олеся Гончара).

Олександр Олександрович Сизоненко продовжує зберігати вірність темі відстоювання історичної правди про Другу світову війну. Це підтвердили його останні книги «Гамбурзький рахунок» (2008 р.) та «Валькірії не прилетять» (2011 р.).

Загалом перу визнаного класика вітчизняної літератури належать понад 30 романів, повістей, збірників оповідань та публіцистичних статей. Вони виходили російською, білоруською, англійською, німецькою, польською, литовською та іншими мовами. Їх спільний тираж обчислюється мільйонами примірників.

Вклад і заслуги Олександра Сизоненка здобули високу оцінку як на державному рівні, так і в літературних та громадсько-політичних колах. Він лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка та численних літературних премій. Його ратну та трудову доблесть гідно вінчають ордени та медалі.

Враховуючи значний внесок Олександра Сизоненка у розвиток української літератури, Верховна Рада України постановила: урочисто відзначити на державному рівні 90-річчя з дня народження Олександра Сизоненка.

Національна парламентська бібліотека України з нагоди цієї визначної дати організувала книжкову виставку «У полоні світлого таланту». Експозиція містить твори Олександра Сизоненка різних років видання, переклади його романів та повістей різними мовами, літературні дослідження О. Сизоненка творчості видатних українських письменників та діячів культури. Також на книжковій виставці широко представлені публіцистичні матеріали про життєвий і творчий шлях талановитого письменника, численні інтерв’ю з Олександром Олександровичем Сизоненком.

Твори

  • Збірка оповідань та нарисів: «Рідні вогні» (1951), «На веселому роздоллі» (1956), «Де народжуються кораблі» (1957 і 1959), «Зорі падають в серпні» (1957 і 1973), «Жду тебе на островах» (1963) й ін.; романи: «Корабели» (1960), «Білі хмари» (1965), «Хто твій друг» (1971), «На полі бою» (1975);
  • «Білі хмари» (роман. – К.: Рад. письменник, 1965. – 303 сторінки);
  • «Была осень» (роман / пер. укр. И. Максименко. – М.: Сов. писатель, 1983);
  • «В батьківському краю.» – (К.: Рад. письменник, 1959);
  • «Далекі гудки» (оповідання, повість. – К.: Держлітвидав України, 1957);
  • «Для чого живеш на світі» оповідання і повість. – К.: Рад. письменник, 1961);
  • «Доки й живу» (оповідання, етюди, есе. – К.: Рад. письменник, 1989);
  • «Зорі падають в серпні» (повість. – К.: «Молодь», 1957);
  • «Корабелы» (роман. – К.: Молодь, 1960);
  • «Мета» (роман. – Рад. письменник, 1983);
  • «Море замерзает у берегов» (рассказы и повести: 1961);
  • «На Веселому Роздолі» (повість. – К.: Молодь, 1956);
  • «Не вбиваймо своїх пророків!» (Редакція журналу «Дніпро», 2003);
  • «Не поле перейти…» (романи і повісті 2004. – 464 сторінок);
  • «Пауль, Петер, Йоганн…» (повість та оповідання. – К.: Рад. письменник, 1967).
  • «Підняті обрії» (документ. повість. – К.: Дніпро, 1971)
  • «Рідні вогні» (оповідання. – Одеса, 1951. – 104 сторінки)
  • «Степ» Роман. (Рад. письменник, 1976. – 560 сторінок)
  • «Сьомий пагорб» (Молодь. 1981. – 256 сторінок)
  • «Хліб з рідного поля» (повість, оповідання, етюди. – К.: Рад. письменник, 1978. – 286 сторінок)
  • «Хто твій друг» (роман. – К.: Дніпро, 1971. – 208 сторінок).

Публікації в періодиці

  • Война йде!: Етюд // Літ. Україна. – 2004. – 12 серп. – С.5
  • Забуті мелодії: Реквієм // Культура і життя. – 2007. – 4 липня. – С.4
  • Забуті мелодії: Реквієм: [Нарис] / О. Сизоненко // Літературна Україна. – 2007. – 14 черв. – C. 8;
  • Нестор и Демьян: Этюд // Голос України. – 2006. – 2 дек. – С.14;
  • Нестор і Дем’ян: Етюд // Літ. Україна. – 2007. – 15 берез. – С. 5;
  • Новели надвечір’я // Дніпро. – 2005. — №1-2. – С.6-31;
  • Ой дід Ладо і вовк: Новела // Літ. Україна. – 2008. – 31 січ. – С.;
  • Ти не перша, Таню…: Оповідання // Література рідного краю: Посібник-хрестоматія. – Миколаїв, 2003. – С.65-73.

Сценарист

Редактор фільмів:

  • «Тіні забутих предків» (1964);
  • «Новели Красного Дону» (1964);
  • «Загибель ескадри», «Та, що входить у море», «Криниця для спраглих» (1966) та ін.

Премії