29 вересня – в Україні вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру.

29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей… Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Такі масові акції нацисти проводили на всій окупованій території, не стало винятком і наше місто Умань.

У ДНЗ «Уманський ПАЛ» під керівництвом викладача історії Тетяни Старовойтової, викладача зарубіжної літератури Наталії Гергун та бібліотекаря Ірини Галасун було організовано та проведено низку заходів до вшанування Дня пам’яті жертв Бабиного Яру. Заходи проходили під гаслом: «80 років пам’яті: забуттю не підлягає»:

• 20 вересня – урок-екскурсія «Уманське гетто. Сухий Яр».
• 21 вересня – зустріч з Миколою Бесарабом, полковником у відставці, краєзнавцем, дослідником єврейського питання в Умані, заступником голови спілки ветеранів в Умані. Прес-конференція на тему: «Смерть пам’яті – це смерть душі».
• Конкурс малюнків «Бабин Яр очима дітей». Кращі роботи здобувачів освіти: Ольги Бойко (21 гр.), Івана Колбасюка (24 гр.) та Вікторії Медведєвої (18 гр.) представлені єврейською діаспорою м. Умані в м. Києві на вшануванні 80-х роковин Голокосту.
• 22 вересня – зустріч з директором заповідника «Стара Умань» Владиславом Давидюком. Лекція-подорож на тему: «Окупаційний режим в Умані».
• 23 вересня – літературний вечір «Єврейські поети проти війни. Засудження Голокосту».
• 24 вересня – виховна година на тему: «Праведники світу».
• 27 вересня – віртуальна виставка «Бабин Яр».
• 28 вересня – урок пам’яті на тему: «80 років пам’яті: забуттю не підлягає».
• 29 вересня – Національний урок пам’яті, приурочений до 80-х роковин трагедії в Бабиному Яру.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів.