В останню суботу листопада Україна вшановує День пам’яті жертв Голодомору. Це одна із найтрагічніших сторінок історії України. Щоб відродитися як гідна нація, ми маємо пам’ятати страхіття Голодомору 1932 – 1933 років, за будь-яких обставин відстоювати свою честь, гідність і права людини.
Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних!
26 листопада 2021 року в ДНЗ «Уманський ПАЛ» було проведено круглий стіл на тему: «Збережи пам’ять. Збережи правду». Захід був підготовлений викладачем історії Тетяною Старовойтовою та бібліотекарем Іриною Галасун.
Голодомор – чорна сторінка в історії нашого народу. Пам’ять про неї повинна бути збережена, бо це не просто злочин, це – геноцид. Свідоме, навмисне, цілеспрямоване винищення людей цілого народу. Саме це і відбувалося в 1932 – 1933 роках, коли комуністична влада свідомо нищила українців. Масштаб цієї трагедії змушує нас замислюватися над споконвічними цінностями: хліб, віра, надія, любов.
Здобувачі освіти ліцею провели дослідницьку роботу і підготували цікаві виступи, презентації:
- змістовною була робота «Вкрадене дитинство» Вікторії Капелюшної (34 гр.);
- про долю дітей під час трагедії «Голодомор у плакатах» підготувала: Іванна Сірук (34 гр.);
- «Гіркі фарби Голодомору» – про картину Віктора Цимбала (1901 – 1968) «Рік 1933» та інші доповідь Володимира Салаутіна (33 гр.);
- зворушливо читали вірші Іванна Сірук та Вікторія Капелюшна (34 гр.);
- презентацію «Голодомор помста за свободу» підготувала: Анастасія Ясінська (33 гр.).
Відбулася виставка тематичних малюнків. Кращими визнано роботи:
- Вікторії Цирук і Катерини Рябої (33 гр.);
- Івана Колбасюка (24 гр.);
- Ольги Бойко (21 гр.);
- Юліанни Лєбєдєвої, Анастасії Василенко і Вікторії Груздєвої (18 гр.).
Запаленими свічками та хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять невинно убієнних.
В читальній залі ліцею розміщено тематичну виставку, підготовлену бібліотекарем Іриною Галасун.
В місті біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору було проведено мітинг та в знак пошани покладено хлібне колосся.
Згадуючи про наше минуле та лихоліття, які пережила Українська нація, ми віримо в світле майбутнє. Сучасне покоління не має права забувати про події тих важких років, адже пам’ять це те, що нас стимулює і вмотивовує рухатись вперед. Пам’ятаймо уроки історії! Слава Україні!
