З метою всебічного розвитку ліцеїстів, вивчення історії із першоджерел, учасники освітнього процесу вчергове відвідали кінотеатр, де цього разу відбувся показ документального фільму «Грім серед ясного неба».

Найтихіше завжди перед грозою. Звук грому з’являється різко, він різний та завжди неочікуваний…. Фільм «Грім серед ясного неба» – це захоплююча документальна подорож у життя пілотів, які щодня кидають виклик небесам.

Довідка.

Основна сюжетна лінія розповідає про полковника Ростислава Лазаренка, Героя України, відомого за позивним «Грім». На початку повномасштабного вторгнення він очолив команду штурмовиків, яка знищувала колони російської техніки.

«Грім» – Ростислав Лазаренко – наш земляк, який у перші години повномасштабної війни виводив літаки з-під удару під час ракетних атак по аеродрому. Він щодня спалював десятки машин бронетехніки, знищував цілі підрозділи рашистів у колонах. То була страшна картина, яка навіки залишиться в його пам’яті. Саме на плечі молодого, 27 річного, але досвідченого пілота ляже важлива місія – згуртувати навколо себе льотчиків і вступити у бій з противником.

Нині Ростислав є рекордсменом за кількістю бойових вильотів – їх у нього майже півтисячі. Він є заступником командира 299-ї бригади тактичної авіації.

Вдало обіграний позивний головного героя «Грім» передає всі грані теми фільму – локацію його розгортання, гучність діяльності героя і адреналін від цієї діяльності. Щоправда, адреналін варто змивати з себе, повідомляє герой на початку стрічки. Розкриваючи несподіваний факт буття льотчика на війні: для фізичного і психічного виживання він мусить розслаблятися, видихати і змушувати себе їхати у відпустку.

Документальна стрічка режисера Володимира Клюєва виконує свою задачу: розкриває епічну історію льотчика літака СУ-25, одного з живих героїв українського спротиву: красивого, як бога і швидкого, як орла.

Його історії діляться майже навпіл, де перша частина – це відпрацювання цілей і звитяга військових удач, а друга – спогади про полеглих друзів над уламками їх понівечених падінням літаків, буквальних місць їх загибелі. Він ходить аеродромом, велика частина якого на екрані заблюрена зі зрозумілою метою – приховати місце зйомок, бо ж ворог видивляється з фільмів, фотографій й телерепортажів те, що може використати для нанесення ударів і знищення військових.

У «Грома» всі його побратими – на вагу золота, і не тільки для нього самого, а для країни, адже російсько-українська війна великою мірою досі не програна через те, що небо над Україною не змогла захопити російська орда.

Краса українських полів та лісів, стрімкість польоту наших літаків над ними дають глядачу уявлення того, що пілот бачить та відчуває, сидячи в своєму кріслі. Це може захопити. І захоплює. Не даремно ж люди так довго і вперто поривались у небо, нехтуючи ікарівською трагедією.

Але фільм показує і ще одну річ, певно, не навмисно – яким допотопним є літак «Грома». Старий, ще радянський СУ–25, дико різниться із сучасними, навіть тренувальними літаками, а що вже казати про F-14 чи F-16.

В певні моменти, під час віража, крен українського літака вправо чи вліво, видає можливість загинути в мить. І певна цінність «Грома серед ясного неба» саме в цих чесних епізодах.

Ще один не менш важливий і чесний епізод – телефонне відео, зняте кимось із землі. Ми бачимо, як літак «Грома» пролітає крізь яскравий гриб вибуху. Тоді, за словами Ростислава, літак було пошкоджено критично, та він зміг його посадити і вижити сам. Як не змогли деякі інші побратими: і у фільмі показують кадри від першої особи пілота літака, особи, яка, певно, не вижила.

Частина фільму оповідає відпустку «Грома», коли він спускається з неба і, в усій свій красі та славі йде поміж людей в місті, що живуть своє життя. Деякі, звертаючи увагу на форму, хочуть йому дати грошей, деякі – привозять фури з кавунами. Є й ті, хто не лише не знають «Грома», а й не дуже й бажають його знати.

Втім, він демократично відгукується про натовпи усміхнених і зовсім не опечалених війною містян – їх ресторанне життя його не дратує. «Я сам би так хотів, коли буду у відпустці!» – просто каже він. І він це бажання втілює, дозволяючи собі випити вина під час якогось нагородження. Звісно, для нього «не надто важливого».

Важливим для нього є обіцянка своєму другові, який загинув в одному з боїв – потурбуватися за його доньку. І навчити її їздити на велосипеді. «Грім» обіцянку виконує.

А фільм з «Громом» робить навіть більше, створюючи образ переконливого воїна з позитивом і вмінням, достатнім для перемоги. І нехай «перемога» звучить останнім часом більше пафосно, ніж реалістично, але цей пафос про життя, і він обґрунтований ним.

Документальний фільм мав потужний емоційний вплив на глядачів та нікого не залишив байдужим.

Дякуємо «Грому» і всім нашим Захисникам за щоденну складну і важливу роботу по захисту України. Вічна пам’ять всім військовим і цивільним, життя яких обірвала російська агресія.

Разом із ліцеїстами стрічку дивилися педагоги: Наталія Ярема, Тетяна Старовойтова, Тетяна Волошина, Ілля Вожжов та бібліотекар Ірина Галасун.