Всі ми живемо у непрості історичні часи, коли наш народ зі зброєю в руках виборює право на життя у власній вільній і незалежній демократичній державі. Формування всебічно розвиненої особистості, свідомого громадянина, – важливе завдання для суспільства. Адже, критично мисляча людина, здатна аналізувати і робити правильні висновки.
З метою об’єктивної оцінки реальності, 22 листопада в ДНЗ «Уманський ПАЛ пройшов виховний захід, під час якого волонтер Євген Тузов, який допомагав організувати в блокадному Маріуполі сховища, де рятувалися близько шести тисяч людей, презентував документальний фільм «20 днів у Маріуполі».
Довідка. Початок повномасштабного вторгнення відеожурналіст Associated Press Мстислав Чернов разом зі своїми колегами Василиною Степаненко та фотографом Євгеном Малолєткою зустріли у Маріуполі. Попри усі розмови та чутки, до такого розвитку подій люди не були готові. Шок від жорстокості, з якою росіяни руйнували не лише будинки, а й долі безлічі маріупольців, журналісти пережили разом з усіма. На 21-й день після початку вторгнення їм вдалося виїхати через гуманітарний коридор. Відтоді у Маріуполі немає жодного журналіста.
Фільм «20 днів у Маріуполі» зроблено у співробітництві Associated Press та американських документалістів з Frontline. Матеріал для фільму було відзнято під час перших днів облоги Маріуполя. Близько 10% відео та фотографій вдалося відправити з єдиної точки у місті, де був сигнал мобільного зв’язку. Близько 30 годин відео вивезли гуманітарним коридором. Світова прем’єра відбулась на кінофестивалі Sundance, де стрічка отримала приз глядачів. Потому були покази та нагороди ще на 6 фестивалях. За свою роботу українські журналісти отримали Пулітцерівську премію.
Після перегляду фільма перед присутніми виступив волонтер Євген Тузов, який розповів:
- «Маріуполь – єдине місто в Україні, котре було в облозі з перших днів повномасштабної війни та ніяких «зелених коридорів» дійсно не було, і маріупольці не могли виїхати з міста».
- «У фільмі показано те, що ми відчули, коли були у рідному місті. Саме Маріуполь дав час всій Україні, щоб зібрати сили, затримав колосальні сили супротивника».
- «Офіційні дані про 25 тисяч загиблих у Маріуполі – це поверхневі дані. Насправді їх набагато більше. Наразі також лунають такі цифри як 115 тисяч, але і це не остаточні дані».
- Як доводилося виживати у блокадному місті: «Одного разу до мене прибіг чоловік. У нього був гарний, добротний будинок. Був приліт і всю його сім’ю завалило в підвалі. Ми два дні туди ходили і намагалися власноруч розібрати завали. З технікою тоді було дуже важко. На моїх очах дві банки «Нутрілона» обміняли на ВАЗ. Дід так рятував життя онука. А скільки було матерів, яким не було чим годувати немовлят і вони щодня дивилися, як вони помирають, а потім закопували їх біля багатоповерхівок. Понад півмільйонне місто було як велике кладовище».
На думку Євгена, Маріуполь – це нагадування про те, що могло статися з кожним містом України.
Зустріч з волонтером пройшла в атмосфері розуміння. Присутні мали можливість ставити питання та отримати на них відверті відповіді. Після завершення заходу молодь виявила бажання ще трішки поспілкуватися з Євгеном на тему, яка сьогодні така актуальна.
