21 березня в Україні і світі відзначають Міжнародний день людей з синдромом Дауна, одного з найбільш поширених генетичних порушень. Таку дату вибрали не випадково, 21числа у третій місяць року, це своєрідний натяк на зайву хромосому у їхній 21 парі.

Ліцеїсти підтримали флешмоб «Lost of socks» аби привернути увагу суспільства та висловити толерантність і підтримку людям із синдромом Дауна. У цей день у всьому світі люди одягають яскраві непарні шкарпетки, або лише одну, як символ додаткової хромосоми, яка немає пари.

Викладач біології та екології Інна Умарова показала тематичну презентацію та розвінчала міфи, які постійно супроводжують людей з синдромом Дауна, а саме:

• Міф №1. Синдром Дауна це хвороба, якою можна заразитися і вилікувати (це не правда). Синдром Дауна це не хвороба, а генетична вада, заразитися нею неможливо і вилікувати також.
• Міф №2. Такі діти народжуються в соціально неблагополучних людей (наркозалежних, алкозалежних, людей з низьким інтелектом). Це також є міфом і не відповідає дійсності. Кожна 700-х дитина у світі народжується з синдромом Дауна. Такі діти народжуються у лікарів, політиків, президентів, священиків та вчителів. Це співвідношення однакове у різних країнах, кліматичних зонах, серед різних людських рас.
• Міф №3. Такі люди можуть бути небезпечними для суспільства. Неправда, люди з синдромом Дауна відкриті та усміхнені, добрі і дуже довірливі, мають особливості розумового розвитку та соціальної адаптації.
• Міф №4. Діти і дорослі з синдромом Дауна. Такі нездатні до навчання, роботи та творчості. Це також черговий міф. Ці люди прекрасно все розуміють і багато що вміють. Так, їм складніше вчитися, але вони можуть навчатися і мають на це повне право, також можуть працювати та займатися творчістю.

Здобувачі освіти на підтримку «сонячних» людей намалювали «сонячний» плакат.

Мета заходу – привернути увагу молоді до людей з синдромом Дауна, адже батьки таких дітей змушені кожен день боротися за гідне існування і майбутнє своїх дітей.

До цього часу в Україні, на жаль, навчання, розвиток, працевлаштування людей з синдромом Дауна здебільшого залишається внутрішньою турботою їхніх родин. Ситуацію потрібно змінювати, такі люди гідні поваги, адже щодня долають тисячі труднощів, які невідомі нам з вами.