Міжнародний день пам’яток та історичних місць
Світова спільнота цього дня відзначає День пам’ятників та історичних місць. Його девізом став заклик «Збережемо нашу історичну батьківщину».
Цей День встановлений в 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ІКОМОС), створеної при ЮНЕСКО. Відзначається з 18 квітня 1984 року.
У 1924 році в СРСР Інструкцією Наркомосу був розроблений Указ (на підставі постанови Всеросійського ЦВК і Раднаркому від 7 липня 1924 року), за яким виконавчим комітетам ставилося в обов’язок стежити за тим, щоб «городища, кургани, могильники та інші місця, що представляють історичну цінність, не розорювалися, не розкопувалися в будь-яких господарських цілях, а в колі пам’яток залишалася б недоторканою охоронна смуга від однієї сажня і більше, залежно від розміру і значення пам’ятки».
У 1934 році було прийнято постанову, згідно з якою заборонні заходи Указу стали вважати застарілими і непридатними внаслідок величезного розмаху господарського будівництва.
У 1976 році був прийнятий Закон «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», але цей закон фактично не працює. На сьогоднішній день ситуація ще гірша – відповідних законів або немає, або їх не дотримуються, пам’ятники, історичні місця та заповідні зони нещадно знищуються, а винні в цьому не несуть, як правило, ніякого покарання.
У Європі до історії ставляться набагато дбайливіше, там зберігають навіть історичні ландшафти і пейзажі місцевості. Наприклад, у Франції проводять відновлювальні роботи ландшафтів пам’ятних місць навіть після археологічних розкопок, а на півночі Англії, у практично незайманому вигляді збережений Адріанів вал, що простягнувся на 117 кілометрів, побудований при римському імператорі Адріані для охорони північних рубежів Імперії.
18 квітня в Україні — День пам’яток історії та культури
День пам’яток історії та культури відзначається в Україні, згідно з Указом Президента № 1062/99 від 23 серпня 1999 року, щорічно 18 квітня.
У липні 2000 року Президент України підписав Закон «Про охорону культурної спадщини», котрий регулює правові, організаційні, соціальні та економічні стосунки у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини в громадському житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно із Законом, об’єкти культурної спадщини, що перебувають на території України, охороняються державою.
Пам’ятки історії та культури України за своєю суттю є надзвичайно різноманітними, адже держава практично стала колискою Русі і стиком культур східних і західних слов’ян. Україна вмістила на своїй території масу історичних і архітектурних пам’яток.
Наприклад, Києво-Печерська лавра, найзнаменитіша і найпопулярніша визначна пам’ятка Києва, яка є одним з найдавніших монастирів на території Русі. Заснована вона була у 1051 році за заступництвом Великого князя київського Ярослава Мудрого монахом Антонієм Печерським з міста Любеча. На її території, в свою чергу, розташовано кілька десятків унікальних історико-культурних пам’яток. Середньовічні церкви, дзвіниці, каплиці, стародавні чернечі келії, залишки старовинних воріт і укріплень, комплекс підземних печер, де покояться мощі численних святих і просто відомих особистостей. Монастир внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини, що складається організацією ЮНЕСКО.
Домініканський Собор Львова, приклад архітектури пізнього бароко. Старий замок Кам’янця-Подільського, один з найвідоміших середньовічних пам’яток, перші згадки про нього зустрічаються в XIV столітті. Ужгородський замок — фортеця, заснування якої дослідники відносять до VII століття, і багато іншого.
До повномасштабного вторгнення ворога в Україні нараховувалося 1399 міст і селищ і більше 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Її фонд, за підрахунками фахівців, перевищував 70 тисяч об’єктів. Особливо зваженого підходу вимагали до сьогодні Київ, Львів, Одеса, Луцьк, Харків, Чернігів. Процеси їх розвитку, реконструкції, забудови, інвестиційна діяльність в історичних ареалах повинні ґрунтуватися на принципах збереження і оптимального використання об’єктів нерухомої культурної спадщини, охорони історико-архітектурного середовища. У столиці, зокрема, на державному обліку перебуває 675 пам’ятників, із яких 390 – загальнодержавного, тобто національного значення.
Сьогодні через дії армії рф в Україні зруйновані численні пам’ятки архітектури. МКІП вже зафіксовано більше 200 епізодів воєнних злочинів рф проти культурної спадщини в Україні. На жаль, ці дані не остаточні.
Руйнування об’єктів культурної спадщини є воєнним злочином за Гаазькою конвенцією 1954 року. Наразі збір доказів злочинів росіян проти української культурної спадщини триває. Міністерство верифікує доказову базу для подальшого її використання в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.
У ці важкі дні пам’яткоохоронці за допомогою працівників комунальних служб та волонтерів в різних куточках України мобілізувалися для захисту нашого історичного надбання.
Залучення міжнародної фінансової підтримки для збереження, оцифрування та відновлення нашої культурної спадщини через програму Велика Реставрація – стратегічна задача Міністерства культури та інформаційної політики.